Природний біополімер
Гіалуронова кислота (HA) належить до групи мукополісахаридів, сполук, що виконують важливі функції в клітинних стінках і міжклітинних структурах. У природі вона зустрічається у вигляді довгих складних (біо) полімерних мереж, основною одиницею яких (мономером) є комплексна молекула D-глюкуронової кислоти і N-ацетил-D-глюкозаміну.
До молекули солі гіалуронової кислоти (гіалуронату натрію) перпендикулярно приєднуються інші мукополісахариди, в результаті чого утворюється молекула з дуже розгалуженою будовою, до якої також приєднані білкові волокна колагену та еластину.
Розбудована таким чином молекула утворює основу структури, яка надає достатню міцність і гнучкість сполучним тканинам. Структура ця чудово поглинає воду (1 молекула може зв'язувати 250 молекул води), що сприяє пружності сполучної тканини і підтримці належного зволоження (гідратації). А це має особливе значення для функціонування шкіри, суглобового хряща та внутрішнього шару клітин кровоносних судин (ендотелію).
Місця виникнення
В організмі людини гіалуронова кислота є будівельним елементом будь-якої сполучної тканини. Вона утворюється в шкірі, перш за все, в міжклітинному матриксі дерми (яка є частиною сполучної тканини). Це своєрідна гелева речовина, яка бере участь у формуванні шкіри та її стабілізації. Правильна кількість гіалуронової кислоти забезпечує гладку та еластичну шкіру. Щоденно частина гіалуронової кислоти розщеплюється і повторно синтезується, проте після 45 років спостерігається різке зниження синтезу гіалуронової кислоти в шкірі, що призводить до втрати пружності й еластичності шкіри, а також поступової появи зморшок.
Гіалуронова кислота також присутня в синовіальній рідині, склоподібному тілі ока і навіть у кровоносних судинах.